Лікування розладів особистості складається в основному з психотерапії та фармакотерапії. Їх можна підтримати шляхом навчання соціальним навичкам та боротьби з нездоровими емоціями.Ефектом терапії є вироблення людиною з розладом особистості нових, конструктивних способів спілкування, сприйняття себе та світу. Терапія також є шансом більш повно взяти участь у соціальному житті (сім’я, робота) та усунути почуття відчуженості та невідповідності.
Лікування розладів особистості - це прагнення змінити усталені способи дії, мислення та сприйняття світу, викликане змінами в психіці. Щодня вони ускладнюють життя людині з розладом особистості, оскільки відрізняються від соціально прийнятої поведінки. Вони змушують її мати проблеми з іншими людьми, і їй важко з собою.
Методами лікування, що застосовуються, є психотерапія та фармакотерапія (як доповнення до психотерапії, оскільки прийом ліків зменшує вираженість симптомів розладу, але не виліковує його причин). Наслідки терапії залежать від тяжкості симптомів розладу та часу, з якого вони виникають. Першим кроком перед початком лікування є зустріч з психіатром або психологом, який після співбесіди та можливих тестів ставить діагноз. Потім, за підтримки фахівця, пацієнт вирішує, яку терапію вибрати - індивідуальну або групову.
Важливо! Пам’ятайте, що не кожна поведінка, яку критикують, не розуміють або змушує вас почуватися гірше, є симптомом розладу особистості.
Лікування розладів особистості: психотерапія
Індивідуальна короткочасна психотерапія (до 10 сеансів) погано діє при лікуванні розладів особистості. Проблеми цього типу вимагають більшої кількості зустрічей та поглибленої роботи з пацієнтом. Взаємна довіра та активна участь обох сторін у терапевтичному процесі дуже важливі в процесі лікування. Найефективнішою (40-64%) є тривала психотерапія (понад 10 сеансів). Надання можливості проникнення, тобто вивчення механізмів психіки, часто несвідомих, які могли спричинити розлад. Тоді ви зможете ефективно працювати, щоб здійснити цілющі зміни в структурі особистості.
Іншим методом лікування розладів особистості є групова психотерапія (розмір групи не повинен перевищувати 10-12 осіб). Тоді ви також працюєте над шкідливою поведінкою, думками чи стосунками, але робите це разом з іншими членами групи та одним-двома терапевтами. Зустріч разом - це не лише розмова про ваш досвід, вивчення нових, здорових способів реагування. Вони також дають можливість зіткнутися та усвідомити, як те, що ви робите та говорите, впливає та взаємодіє з іншими людьми. Зустрічі проводяться в безпечних умовах, в оточенні людей, яких вони знають, в атмосфері довіри та необґрунтованості. Взаємовідносини, що виникають між учасниками групи, також є дуже важливим елементом терапії розладів особистості.
Найпоширенішими методами лікування розладів особистості є:
- психодинамічна психотерапія - заснована на припущенні, що саме внутрішні, несвідомі механізми керують життям людини. Під час зустрічей терапевт в першу чергу слухає, допомагає розкрити спогади та заохочує ділитися емоціями, ідеями чи мріями.
Терапія, орієнтована на перенесення (TFP), походить від сучасної психодинамічної психотерапії. Його творцем та промоутером є Отто Кернберг. У TFP відносини, створені між пацієнтом і терапевтом, дозволяють першому відтворити стосунки, присутні в його житті (партнерські відносини, професійні стосунки з друзями). Терапевт допомагає пацієнтові зрозуміти та інтегрувати всі аспекти відносин, включаючи незручні та важкі - почуття, думки, мотивацію, щоб згодом він міг сприймати себе та навколишнє середовище узгоджено та одноманітно. Терапія, спрямована на перенесення, спеціально орієнтована на лікування пацієнтів з прикордонним розладом особистості та нарцисичним розладом.
- модифіковані підходи, похідні від когнітивно-поведінкової терапії (наприклад, когнітивна, когнітивно-аналітична, діалектико-поведінкова) - вона базується на припущенні, що дії зумовлені способом мислення про себе та свою роль у світі. При такому підході терапевт є експертом і допомагає зрозуміти проблему, бере участь у зміні цього способу мислення (когнітивний аспект), а потім поведінки (поведінковий аспект).
Терапія діалектичної поведінки, розроблена Маршею Лінехан, базується на когнітивно-поведінковій терапії. Її основою є уважність, яка зосереджується на «тут і зараз», приймає те, що відбувається з позитивними та негативними наслідками, припиняючи боротьбу з собою та оточенням. Діалектика, в свою чергу, полягає в тому, щоб допомогти зрозуміти, що відбувається в житті пацієнта, узгоджуючи протилежності та синтезуючи їх, демонструючи функціональність при дисфункції та причинно-наслідкові зв’язки. Терапевт - це скоріше партнер, який за необхідності заохочує додаткові контакти, щоб пацієнт залишався на терапії та ефективно реалізовував нові, більш здорові способи поведінки та думки. Цей тип терапії особливо корисний при лікуванні прикордонних розладів особистості, а також при поведінці, яка загрожує життю та здоров’ю пацієнта, а також при порушеннях харчування або, наприклад, пристрасті до опіатів.
Вищезгадані методи лікування дозволяють терапевту бути більш безпосереднім та активним, що дуже важливо на момент загострення розладу або коли з’являються суїцидальні думки та спроби, а також самопошкодження.
Варто знатиВідмінності між психологом, психіатром та психотерапевтом
Психолог закінчив уніфіковані дослідження в галузі психології. Він діагностує та проводить тести, дає думки, проводить психологічні консультації та навчає.
Психіатр закінчив медичне навчання та спеціалізується на психіатрії. Він діагностує, проводить фармакотерапію, видає рецепти, листки хвороби та направляє до лікарні. Він може проводити психотерапію, якщо закінчив психотерапевтичну школу.
Психотерапевт має ступінь магістра (наприклад, психологія, педагогіка, соціологія, медицина) і закінчив або закінчив школу психотерапії, що підтверджується іспитом та сертифікатом психотерапевта.
Психолог, психіатр, психотерапевт і тренер - до кого звернутися зі своїми проблемами?
Читайте також: Як переконати партнера в психотерапії? Шизоїдний розлад особистості: причини, симптоми та лікування Як жити з людиною, яка страждає на прикордонний розлад?
Лікування розладів особистості: медикаментозна терапія
Фармакотерапія зазвичай застосовується періодично, коли з’являються особливо неприємні симптоми розладу. Він в основному використовується для заспокоєння емоцій, регулювання настрою, зниження рівня тривоги та симптомів депресії. Це допомагає подолати кризи та покращити ваше самопочуття. Фармакотерапія може поєднуватися з тривалою психотерапією, коли розлад особистості важкий. Однак при використанні як єдиної форми лікування це не усуває розлад особистості.
Прикладом використання фармакології при лікуванні розладів особистості є антипсихотичне лікування, яке допомагає зменшити підозру щодо оточуючих, а також використовується при лікуванні розладів особистості шизоїдного або параноїчного типу, коли з’являються слухові галюцинації або параноїя. Препарати з групи стабілізаторів настрою використовуються для зменшення імпульсивності та придушення агресії.
У фармакотерапії розладів особистості застосовуються препарати різних груп, але вони підбираються індивідуально. Оскільки окремі симптоми розладу, хоча і мають однакову назву, можуть відрізнятися за джерелом або ступенем тяжкості. Наприклад:
- ліки з групи нейролептиків мають антипсихотичну дію, і додатково можуть - залежно від симптомів, що супроводжують розлад - заспокоїти (під час рухового збудження) або активізувати (впливаючи на психомоторний потяг, протидіяти негативним симптомам розладу) або позитивно впливати на депресивний настрій,
- антидепресанти, крім свого антидепресантного ефекту, підтримують лікування тривоги та нападів тривоги; соціальна фобія, що супроводжується стресом і страхом встановити контакти та соціальні відносини; больові терапії, а також посттравматичні стресові розлади,
- роль протитревожних препаратів полягає у усуненні або зменшенні індивідуальних психопатологічних симптомів. На додаток до анксіолітичних, вони викликають сон, покращують настрій, викликають сон і заспокоюють.
Лікування розладів особистості: інші методи
Навчання соціальним навичкам, основою якого є навчання, серед іншого, є корисним у лікуванні розладів особистості:
- моделювання нової поведінки,
- способи боротьби зі складними емоціями (наприклад, гнівом),
- здатність адекватно реагувати на ситуацію (наприклад, під час розмови),
- формування самооцінки,
- правила спілкування.
Такі засоби застосовуються в індивідуальній, груповій та підтримуючій терапії.
Підтримуюча психотерапія
Підтримуюча психотерапія покликана допомогти пацієнтові краще функціонувати, але вона не змінює особистість та захисні механізми, тобто ті, що захищають его. Підтримуючий терапевт дає розуміння та допомогу, підкреслює позитивні якості пацієнта та роль довіри до себе. Це допомагає підтримувати результати, досягнуті під час тривалої терапії, розпізнавати наступні схеми дій, що ускладнюють життя, і перенести поріг толерантності до важких переживань, тобто викликає нездорову поведінку або способи мислення. Це означає, що пацієнт засвоює свої послідовні сигнали (емоційні, зміни настрою, моделі мислення), які раніше викликали нездорову поведінку, працює через них і створює нові, конструктивні. Підтримуючу психотерапію також вибирають ті, хто не має достатньої мотивації для тривалої терапії, і ситуація для них настільки складна, що їм потрібна допомога.
--jaskra-torebkowa.jpg)
