Імунодепресанти - це ліки, що призводять до зниження резистентності організму (імуносупресія). Фармакологічне імунодепресивне лікування застосовується після трансплантації для запобігання відторгненню трансплантата, а також для лікування алергічних та аутоімунних захворювань. Як саме працюють імунодепресанти? Які побічні ефекти їх використання?
Зміст:
- Імунодепресанти - дія
- Імунодепресивні препарати - типи
- Імунодепресивні препарати після трансплантації
- Імунодепресивні препарати при аутоімунних захворюваннях
Імунодепресанти - це препарати, що призводять до тимчасового або постійного зниження резистентності організму - у медичній термінології це називається імунодепресантом. Імунодепресанти - один із методів зниження опірності організму.
Іншими методами імуносупресії є хірургічне втручання (висічення органів імунної системи, таких як вилочкова залоза), та фізичні методи, такі як рентген.
У свою чергу, імуносупресія є одним із методів модуляції імунної системи, який проводиться в профілактичних та терапевтичних цілях (імунотерапія або специфічна імунотерапія). В імунотерапії, крім імуносупресії, існують також імуностимуляція (стимулювання імунної системи) та імунореконструкція (відновлення імунної системи).
Імунодепресанти - дія
Імунодепресивні ліки призводять до ослаблення або придушення реакції імунної системи (у медичній термінології цей стан називається імунодепресією), пригнічуючи вироблення та дозрівання імунних клітин.
Тяжкість імуносупресії та її тривалість залежать від:
- індивідуальна чутливість
- імунна зрілість
- тип і кількість антигену
- доза та частота прийому імунодепресанта
- тип імунної відповіді
Імунодепресивні препарати - типи
Виділяють наступні групи імунодепресантів:
- глюкокортикостероїди
- цитостатичні препарати
- моноклональні антитіла
- препарати, що діють на імунофіліни: циклоспорин, такролімус, сиролімус (рапаміцин), еверолімус
- некласифіковані ліки: інтерферони, TNF (фактор некрозу пухлини), що зв’язує білок та мікофенольна кислота
Імунодепресивні препарати після трансплантації
Після трансплантації існує ризик того, що імунна система буде поводитися з пересадженим органом як з чужорідним тілом і намагатись його відкинути (трансплантат проти господаря). Щоб цього не сталося, необхідно пригнічувати імунітет. Найчастіше це робиться за допомогою імунодепресантів.
Зазвичай кілька препаратів застосовують одночасно в конкретних схемах, залежно від трансплантованого органу, ступеня імунного ризику, тяжкості метаболічних порушень, наявності супутніх захворювань та функції трансплантанта. Дози імунодепресантів, необхідні для підтримки функції трансплантанта, зменшуються через перші кілька місяців після операції. Однак мінімальна кількість цих препаратів необхідна завжди, навіть через багато років після трансплантації. Застосування імуносупресії необхідно з моменту трансплантації органу до припинення його функції.
Імунодепресивні препарати при аутоімунних захворюваннях
Аутоімунні захворювання, також відомі як аутоімунні захворювання, - це захворювання, при яких імунна система помилково визнає частини власного тіла ворогом і починає атакувати їх. Наслідком є постійне пошкодження.
Імунодепресанти гальмують неадекватну реакцію імунної системи на власні тканини.
Імунодепресивні препарати застосовуються, серед іншого, в протягом:
- ревматоїдний артрит
- системний червоний вовчак
- пемфігус
- виразковий коліт
- Хвороба Крона
Імунодепресанти - побічні ефекти
На додаток до бажаного терапевтичного ефекту, застосування імунодепресантів може бути пов'язане з численними побічними ефектами.
1) Сприйнятливість до інфекцій
Найнебезпечнішими є хронічні вірусні інфекції, які спричиняють ураження органів, такі як хронічний гепатит або хронічні ураження шкіри, пов’язані з вірусом папіломи людини.
Хронічна інфекція у пацієнтів із пригніченим імунітетом спричинена вірусами, які безсимптомно інфікують більшість населення. Але у пацієнтів, ослаблених наркотиками, цей вірус зазвичай активується, розмножується та завдає шкоди.
Організм реципієнта трансплантата не ефективно бореться з вірусною інфекцією, і у більшості з них не спостерігається спонтанного виведення вірусу.
2) Пухлини
Найпоширенішими новоутвореннями, які пов'язані з вірусними інфекціями, є:
- рак шкіри
- рак шийки матки
- рак сечового міхура
- лімфоми (деякі з них пов’язані з вірусом Епштейна-Барра)
- пухлини нирок
- рак печінки (пов’язаний із хронічним запаленням цього органу, спричиненим вірусами В або С)
3) Гіпертонія, виразки
З віком у пацієнта, який приймає імунодепресивні препарати, розвиваються метаболічні, скелетні та серцево-судинні ускладнення. Більшість ліків, що приймаються роками, сприяють розвитку гіперліпідемії, діабету, артеріальної гіпертензії і, отже, атеросклерозу.
Також все частіше трапляється, що пацієнти помирають під час активної трансплантації через інші, головним чином серцево-судинні, причини.
Імунодепресанти, крім гіпертонії, дисліпідемії та гіперглікемії, викликають виразку шлунка та пошкодження печінки та нирок, часто високої інтенсивності.
Читайте також: Іммунокологія - сучасний метод лікування раку
Про автора
Прочитайте більше статей цього автора
