Ваготомія та пілоропластика при лікуванні виразкової хвороби

Ваготомія та пілоропластика є хірургічними методами лікування виразкової хвороби. Ваготомія полягає у розрізанні волокон блукаючого нерва, відповідальних за нервову фазу секреції шлункового соку. Пілоропластика, навпаки, - це розріз, а потім зашивання пілоруса внизу шлунка.

Ваготомія та пілоропластика - це процедури, що застосовуються при хірургічному лікуванні виразкової хвороби з метою усунення факторів, схильних до її утворення.

Показаннями до цього виду лікування є неефективність консервативного лікування, рецидив виразки, незважаючи на відповідне консервативне лікування, та виникнення таких ускладнень, як перфорація виразки або масивні виразкові кровотечі.

У разі хірургічного лікування виразкової хвороби найголовніше - перервати провідні шляхи в нервовій системі, а точніше перерізати стовбур блукаючого нерва, який відповідає за нервову фазу секреції шлункової кислоти.

Ваготомія стебла, вибіркова та високоселективна

Стовбур блукаючого нерва можна розрізати, виконавши усічену ваготомію, селективну ваготомію або високоселективну (проксимальну) ваготомію, яка передбачає розрізання волокон, що іннервують тім’яні клітини.

• Ваготомія стебла та пілоропластика

Ваготомія передбачає повне вирізання всіх вагінальних стовбурів біля або вище стравохідного отвору діафрагми.

Це призводить до денервації парієтальних клітин шлунка та механізму пілоричного сфінктера та більшої частини черевної порожнини, що призводить до порушень моторики шлунка. В результаті стає необхідним проведення процедури, що сприяє спорожненню шлунка, що запобігає розширенню антральної частини шлунка та стимулюванню секреції гастрину.

Для цього виконується пілоропластика, яка полягає в поздовжньому розрізанні пілору та пошитті лінії зрізу поперечно.

Якщо ця операція неможлива, можна провести шлунково-кишковий анастомоз. Однак слід пам’ятати, що рецидив виразки майже завжди спостерігається згодом.

Крім того, ваготомія стовбура може бути доповнена висіченням дистальної частини шлунка (так звана антректомія), в якій виробляється гастрин, та видаленням пілорусу.

Це пояснюється тим, що це полегшує спорожнення шлунка і одночасно підтримує ефект ваготомії - видаляється значна частина клітин, які виробляють гастрин, стимулюючи секрецію соляної кислоти.

Потім проводиться анастомоз між куксию шлунка та дванадцятипалої кишки (так званий анастомоз Білрота I).

Альтернативою анастомозу за методом Білрота I є анастомоз за методом Більрота II або за допомогою петлі Ру.

При анастомозі Більрота II шлунок пов’язаний не з дванадцятипалою кишкою, а з проксимальною петлею тонкої кишки. Цей тип анастомозу особливо рекомендується у разі значних рубцевих змін у дванадцятипалій кишці.

При анастомозі Ру-ен-Y перистальтичні рухи тонкої кишки відводять їжу та рідину зі шлунку - це зменшує викид вмісту тонкої кишки в шлунок.

Цей тип анастомозу особливо корисний у пацієнтів з кислотним рефлюкс-гастритом.

Рекомендована стаття:

• Вибіркова ваготомія та пілоропластика

Іншим видом ваготомії є селективна ваготомія, яка повністю денервує весь шлунок - від діафрагми до пілоруса.

Ця процедура залишає іннервацію черевної порожнини, але подібно до ваготомії стовбура вона викликає денервацію антрального насоса та пілоруса, що вимагає доповнення операції процедурою, що сприяє спорожненню шлунка.

З цією метою проводять пілоропластику - процедуру, яка полягає у виконанні поздовжнього розрізу в оболонці пілоричного м’яза та її розтині.

Завдяки вибірковій ваготомії отримують більш повну денервацію шлунка, не порушуючи парасимпатичну систему інших органів черевної порожнини, таких як підшлункова залоза, печінка, жовчний міхур, тонка кишка або проксимальна частина товстої кишки.

• Високоселективна ваготомія

Останній тип ваготомії - високоселективна ваготомія. Він полягає в розрізанні уздовж меншої кривизни шлунка лише тих гілок блукаючого нерва, які іннервують область тім’яних клітин.

Це дозволяє нормально функціонувати антральному насосу та механізму пілоричного сфінктера. Варто пам’ятати, що цей вид хірургічного втручання не проводиться пацієнтам з порушеннями прохідності пілоруса.

Тотальна резекція шлунка

У крайніх випадках виразкової хвороби потрібно повна резекція шлунка. Навіть незважаючи на те, що виразка не може повторитися після такої операції, у пацієнтів спостерігаються серйозні порушення обміну речовин.

Вони включають, серед інших відсутність вироблення внутрішнього фактора, необхідного для зв'язування та всмоктування вітаміну В12, що призводить до зниження його концентрації в крові та розвитку перніціозної анемії.

Крім того, може статися значне недоїдання та зниження ваги. Більше того, тотальна резекція шлунка пов'язана зі значною смертністю через труднощі при виконанні стравохідного анастомозу.