Нефрит є серйозним захворюванням - в цьому випадку лікування вдома не допоможе. Нефрит - будь то гломерулонефрит, інтерстиціальний нефрит або пієлонефрит - вимагає консультації з лікарем. Які причини і симптоми нефриту? Яке лікування? Яка дієта рекомендована?
Нефрит - це захворювання, при якому нирки запалюються. Розрізняють гломерулонефрит, інтерстиціальний нефрит та пієлонефрит. Незалежно від типу нефриту, необхідне спеціалізоване лікування - лікування вдома не допоможе, а може навіть посилити симптоми. Наслідком можуть бути серйозні ускладнення.
Гломерулонефрит
1. Гострий гломерулонефрит
Гострий постстрептококовий гломерулонефрит
Причини
Гострий постстрептококовий гломерулонефрит - це імунологічно зумовлена форма гломерулопатії , яка виникає після зараження в анамнезі β-гемолітичними стрептококами групи А дихальних шляхів або шкіри. Період відновлення після інфекції дихальних шляхів переривається приблизно через 2-3 тижні появою ниркових симптомів, які є результатом накопичення імунних комплексів у ниркових клубочках та активації комплементу .
Симптоми
Приблизно через 2 тижні після закінчення гострої глоткової або шкірної інфекції з’являються симптоми загальної слабкості з мікрогематурією та протеїнурією. Рідше зустрічається:
- гіпертонія
- набряк
- біль у поперековій області
- головний біль
- сонливість
- судоми в результаті набряку мозку
Гіпертонічний криз може також виникнути із симптомами лівошлуночкової недостатності, такими як набряк легенів та задишка. Варто знати, що у половини пацієнтів перебіг може протікати безсимптомно.
Діагностика та дослідження
Загальний огляд сечі показує еритроцитурію, протеїнурію та ролурію червоних клітин, а показники крові показують збільшення рівня креатиніну та сечовини, збільшення титрів антистрептолізинів та анти-ДНКази В та зниження концентрації комплементу.
Для діагностики гострого постстрептококового гломерулонефриту найбільш важливі стрептококові інфекції в анамнезі, наявність стрептококів у мазках із горла або шкіри, збільшення титру АСО (антистрептолізину) та зменшення концентрації комплементу.
Диференціальний діагноз включає хворобу Бергера та швидко прогресуючий гломерулонефрит.
Лікування
Лікування ґрунтується на застосуванні антибіотиків, активних проти виявлених стрептококів, а також обмеженні споживання рідини та введенні петльових діуретиків за наявності набряків. Пацієнтам з гіпертонією доцільно вводити антигіпертензивні засоби, такі як блокатори кальцієвих каналів, інгібітори конвертази, сартани або бета-блокатори. Крім того, пацієнтам рекомендується обмежити надходження білків.
Прогноз
Повне одужання спостерігається приблизно у 90 відсотків. дітей та 50 відсотків дорослі. Смерть може бути наслідком перевантаження рідини в організмі та гіпертонічного кризу. Варто пам’ятати, що збереження слідової гематурії або протеїнурії протягом декількох місяців може бути першим симптомом хронічної уремії, що може призвести до розвитку хронічної уремії через роки.
Проведення сечі шкодить вашим ниркам!
Гостра постінфекційна гломерулопатія
Він викликаний сепсисом, спричиненим бактеріями, крім стрептококів (наприклад, менінгококами, пневмококами, сальмонелами), вірусами (наприклад, ВГВ, ВІЛ) або паразитами. Симптоми пацієнтів, як правило, слабші, ніж симптоми постстрептококової гломерулопатії. Варто пам’ятати, що хвороба, як правило, повністю виліковується, коли інфекція знаходиться під контролем.
Гострі гломерулопатії в перебігу системних захворювань
Захворювання, що спричиняють цей тип гломерулонефриту, включають системний вовчак, синдром Доброго пасовища, хворобу Шенлейна-Геноха та певні форми васкуліту під час синдрому Вегенера або Чурга-Стросса.
а) УСКЛАДНЕННЯ ВОЛОКОВОГО ПОЧКИ
Причини: Найбільшу частку у розвитку ниркових ускладнень під час системного вовчака займають нуклеосоми. З’єднання катіонної частини нуклеосоми з аніонними компонентами капілярів призводить до утворення відкладень нуклеосом та антинуклеосомних антитіл у ниркових клубочках.
Симптоми: На додаток до загальних симптомів вовчака, таких як:
- шкірні висипання
- втрата волосся
- артралгія
- серозит
присутні ниркові симптоми, які залежать від типу та ступеня ураження клубочків. За наявності мінімальних змін у ниркових клубочках спостерігаються незначна протеїнурія, гематурія та ролерурія червоних клітин. Однак у пацієнтів з перетинчастими або перетинчастими гіперпластичними змінами - виникає нефротичний синдром.
Діагностика, тести: їх встановлюють на основі характерної клінічної картини, а також наявності анти-ANCA, анти-dsDNA, анти-C1q та антинуклеосомних антитіл.Також можуть бути присутніми антифосфоліпідні антитіла, які відповідають за утворення тромбів у кровоносних судинах мозку, серця або інших органів і які можуть спричиняти повторні викидні. Крім того, лейкопенія та тромбоцитопенія часто виявляються в аналізі крові.
Лікування: лікування передбачає внутрішньовенне імпульсне введення преднізолону протягом 5–7 днів, а потім перехід на пероральні глюкокортикостероїди та імунодепресанти, такі як циклофосфамід, азатіоприн, циклоспорин А та мофетил мікофенолат.
б) КОМАНДА ДОБРИХ ПАС
Це викликано наявністю аутоантитіл IgG проти базальної мембрани клубочків. Характерно, що ці антитіла перехресно реагують з білками альвеолярної базальної мембрани.
Симптоми: Синдром Гудпасчера зазвичай виникає у чоловіків до 40 років і проявляється кровотечами з дихальних шляхів (кровохаркання), які часто передують клінічній картині швидко прогресуючого гломерулонефриту. Буває, що хвороба вражає лише нирки.
Діагностика та лікування: Він заснований на наявності антитіл проти базальної мембрани клубочків (анти-GBM) у сироватці крові. Крім того, лінійне осадження цих антитіл у базальній мембрані клубочка та альвеолах може бути продемонстровано шляхом імунофлюоресцентного тестування біопсії. Синдром Гудпасчера відрізняється від інших легенево-ниркових синдромів, таких як синдром Чурга-Стросса, хвороба Вегенера, синдром HUS та ревматоїдний васкуліт.
Лікування: воно ґрунтується на застосуванні плазмаферезу, пульсотерапії метилпреднізолоном (доза 500-1000 мг) та пульсової обробки циклофосфамідом (доза 1000 мг) раз на місяць.
в) ХВОРОБА ШОНЛЕЙНА-ГЕНОХА
Хвороба Шенлейна-Геноха - це хвороба, яка вражає переважно дітей, як правило, до 15 років.
Симптоми: Характеризується наявністю шкірної геморагічної пурпури (переважно вражає нижні кінцівки), запальними змінами в суглобах, болями в животі з шлунково-кишковими кровотечами та симптомами гломерулярної нефропатії. Симптомами нефропатії є гематурія або гематурія, пов’язана з протеїнурією, нефротичним синдромом або швидко прогресуючим гломерулонефритом.
Діагностика та тести: встановлюється на основі характерних клінічних симптомів. Крім того, підвищений рівень імуноглобуліну IgA та циркулюючих імунних комплексів у сироватці крові.
Лікування: Тільки симптоматичне.
Рекомендована стаття:
Пієлонефрит: причини, симптоми та лікування2. Швидко прогресуючий гломерулонефрит
Швидко прогресуючий гломерулонефрит - це стан, який призводить до ниркової недостатності в короткостроковій перспективі. Якщо його не лікувати, це може спричинити уремію навіть протягом 6 тижнів.
Причини
Захворювання може бути ідіопатичним розладом або нирковим симптомом системного захворювання (наприклад, Ходжкіна Вегенера). На основі серологічних тестів можна виділити три типи швидко прогресуючого гломерулонефриту.
- тип I - у типу I його можна виявити шляхом імунофлуоресцентного дослідження антитіла проти базальної мембрани нирок або антитіл, додатково присутніх у легенях (синдром Гудпасчера). Це так звані анти-GBM антитіла.
- тип II - тип II характеризується наявністю відкладень імунного комплексу в базальній мембрані клубочків, які утворюють характерні скупчення. Така картина виявляється при вовчаку, постстрептококової гломерулопатії та індукованій кріоглобулінами гломерулопатії.
- тип III - у типу III спостерігається картина васкуліту з наявністю антитіл проти цитоплазматичного антигену гранулоцитів (c-ANCA). Це характерно для Ходжкіна Вегенера, панентериту мікроскопічного та гломерулонефриту екстракапіляріса.
Симптоми
Хворі мають
- сильний високий кров'яний тиск
- велика протеїнурія
- прискорене ШОЕ
- збільшення рівня креатинінемії
Діагностика
Швидко прогресуючий гломерулонефрит відрізняється від гострої ниркової недостатності, спричиненої преренальним, нирковим або атрофічним походженням, або спричиненої гострим інтерстиціальним нефритом. Для диференціальної діагностики використовують серологічні тести та біопсію нирки.
Лікування
Лікування плазмаферезом та глюкокортикостероїдами протягом 5 - 7 днів. Крім того, до терапії додають циклофосфамід.
Прогноз
Прогноз залежить від стадії захворювання, на якому розпочато імунодепресивне лікування. У разі збереженої залишкової функції нирок можна покращити функцію половини пацієнтів. У пацієнтів із I типом цього захворювання зазвичай не спостерігається рецидивів, на відміну від пацієнтів із швидко прогресуючим гломерулонефритом II та III типів.
За словами експерта Ізи Чайки, фізіолога з питань харчуванняДієта при захворюваннях нирок і протеїнурії
Яку дієту слід застосовувати при тубулоінтерстиціальному нефриті, при протеїнурії?
Іза Чайка, фізіолог з питань харчування: При гострому нефриті використовується дієта, яка полегшує хворий орган. Залежно від динаміки запального процесу лікар повинен визначити ваш раціон.
Загальними рекомендаціями є обмеження натрію та білка. Рекомендується вуглеводно-жирова дієта з дуже незначним обмеженням солі та рідини. Ми подаємо рисову кашку, сухарі, рулет з пшеничного борошна з низьким вмістом білка, обмежену кількість фруктових пюре, компоти, картопляне пюре.
Зразкове меню приблизно на 1400 ккал: 1-й сніданок - манна каша з фруктовим пюре. 2-й сніданок - печиво, 200 мл чаю з цукром. Обід - чистий з маслом, компот з яблук. Полуденний чай - напій з гарбуза та яблук по 200 мл, невеликий здобний рулет. Вечеря - рисова кашка з маслом, сухарі.
У міру одужання ваш раціон збагачується всіма продуктами.
3. Хронічний прогресуючий гломерулонефрит
Хронічний прогресуючий гломерулонефрит включає стадії розвитку різних патологічних форм гломерулопатії. Більшість пацієнтів не мають гострого початку захворювання.
Причини
Суть хронічного прогресуючого гломерулонефриту полягає у пошкодженні клубочків (гломерулонефрит I фази). В результаті цього пошкодження білки плазми проникають у прамурію, яка, досягаючи просвіту проксимальних трубок, стимулює клітини канальців виробляти ендотеліни, хемокіни та цитокіни. Це призводить до проліферації ниркових інтерстиціальних фібробластів та синтезу позаклітинного матриксу, в результаті чого відбувається прогресуюча фібротизація і, отже, зникнення ниркової паренхіми. Крім того, пошкодження клубочків впливає на активізацію ренін-ангіотензинової системи та збільшення виробництва ангіотензину II. Це, в свою чергу, за рахунок збільшення синтезу трансформуючого фактора росту бета, призводить до гіпертрофії канальцевих клітин та їх перетворення у фібробласти, що продукують колаген IV типу. Таким чином, процес фіброзу нирок відбувається ще швидше.
До факторів, що прискорюють прогресування нефропатії, належать тяжкість протеїнурії, рівень системного тиску, наявність ендогенних та екзогенних токсинів, а також метаболічні порушення, такі як діабет, гіперліпідемія та порушення у водному, електролітному та кислотно-лужному балансі.
Симптоми
Захворювання тривалий час залишається безсимптомним. Початок захворювання важко встановити, і зазвичай його діагностують випадково, виявляючи пацієнта з протеїнурією, гематурією, ролерурією червоних клітин та артеріальною гіпертензією. Хвороба прогресує дуже повільно і призводить до розвитку уремії лише через кілька років. Симптоми хворого значною мірою залежать від ступеня ниркової недостатності. До факторів, що прискорюють зникнення залишкової ниркової паренхіми, належать висока і неконтрольована гіпертензія, порушення рідини та електролітів, гіперліпідемія, гіперурикемія, гіперглікемія та використання нестероїдних протизапальних препаратів.
Лікування:
Пацієнтам із нормальною видільною функцією нирок доцільно застосовувати препарати, що знижують артеріальний тиск, антиагрегаційні препарати та, при необхідності, антибіотики. Будь-яке імунодепресивне лікування повинно залежати від виду та активності гломерулопатії. Крім того, рекомендується ретельно контролювати водно-електролітний та кислотно-лужний баланс та обмежувати надходження білків. За наявності гіперліпідемії застосовуються препарати для зниження рівня ліпідів у крові, а у випадку гіперурикемії - алопуринол.
Рекомендована стаття:
Захворювання нирок розвивається таємно4. Хронічний гломерулонефрит, що проявляється ізольованою гематурією та / або протеїнурією або періодичною гематурією
Причини
Причини гематурії з протеїнурією або без неї включають:
- первинна гломерулопатія (IgA-нефропатія - хвороба Бергера, хвороба тонких базальних мембран, інша проліферативна сегментарна або вогнищева гломерулопатія)
- гломерулопатія при перебігу системних або вроджених захворювань (синдром Альпорта-Фабрі, серповидноклітинна анемія)
- гломерулопатія в процесі інфекцій або геморагічного діатезу (дефіцит факторів згортання, ангіопатії)
Діагностика, дослідження
Діагностика вищезазначених причин гематурії може бути важкою і може базуватися лише на ретельному дослідженні біопсії нирки, виключенні урологічної причини гематурії або порушень згортання крові. Демонстрація дисморфічних еритроцитів у сечі, яка вказує на їх гломерулярне походження, може бути дуже корисною для визначення причини гематурії.
а) НЕФРОПАТІЯ IgA (ХВОРОБА БЕРЖЕРА)
Хвороба Бергера є прикладом хронічного гломерулонефриту, що проявляється періодично виникаючою гематурією із співіснуючими інфекціями верхніх дихальних шляхів, сечовивідних шляхів або шлунково-кишкового тракту. Він характеризується наявністю імунних комплексів, що складаються в основному з IgA та C3, зв’язаних з екзогенними антигенами, у мезангії ниркового тільця.
Симптоми: Епізоди періодично виникаючої гематурії не супроводжуються болями в суглобах або животі або прорізуванням шкіри. Через кілька днів можна спостерігати швидке зниження еритроцитурії, а потім залишатися на постійному низькому рівні, поки не настане черговий напад гематурії.
Діагностика, тести: визначається на підставі опитувань та результатів імунофлюоресценції біопсії нирки.
Прогноз: близько 50% Нефропатія IgA може спричинити розвиток хронічної уремії у пацієнтів. Варто пам’ятати, що за наявності гіпертонії та високої протеїнурії прогресування захворювання значно прискорюється.
Лікування: Це залежить від клінічного перебігу та кількості протеїнурії. Застосування глюкокортикостероїдів показано пацієнтам із протеїнурією понад 0,5 г / добу та картиною гломерулонефриту мікросопіка при біоптичному дослідженні нирок. У разі проліферативних змін мезангуму рекомендується введення інгібіторів конвертази та блокаторів рецепторів АТ-1 разом із глюкокортикостероїдами.
У Польщі 95 відсотків. люди з хронічними захворюваннями нирок не знають про стан
До 4,5 мільйонів поляків страждають на хронічні захворювання нирок. Щоб врятувати життя, 4000 люди починають лікування з діалізу. Більшість з них дізнаються про хворобу занадто пізно.
джерело: Biznes.newseria.pl
ТУБЕРОЦЕНТИНАРНА НИРКА
Тубулоінтерстиціальний нефрит - неоднорідна група захворювань, спричинених як неінфекційними, так і інфекційними агентами. Їх перебіг може бути гострим і хронічним. Захворювання розвивається в ниркових канальцях та їх опорній тканині (інтерстиціальна тканина) і зазвичай проявляється поліурією, канальцевим ацидозом, нирковою втратою солі та гіпо- або гіперкаліємією. Крім того, пацієнти страждають від протеїнурії, помірної артеріальної гіпертензії та анемії. Варто пам’ятати, що результатом запального процесу в інтерстиціальній тканині є втрата ниркової паренхіми та розвиток уремії. Лікування є причинним - якщо це можливо.
Причини:
Основні причини інтерстиціального нефриту включають:
- спадкові захворювання нирок (наприклад, синдром Альпорта, кістозна хвороба нирок у дорослих)
- екзогенні (наприклад, важкі метали, анальгетики, деякі антибіотики) та ендогенні (наприклад, гіперурикемія, гіпокаліємія, цистиноз) отрути
- імунні розлади (наприклад, синдром Згрена, амілоїдоз)
- порушення кровопостачання нирок, спричинені, наприклад, атеросклеротичними змінами в ниркових судинах, гострою незапальною нирковою недостатністю
- інфекції
- рак (наприклад, множинна мієлома, лімфоми)
- інші причини (наприклад, обструктивна нефропатія, міхурово-сечовідний відтік)
1. Гострий неінфекційний інтерстиціальний нефрит
Гострий неінфекційний інтерстиціальний нефрит - це стан, що характеризується набряками та клітинною інфільтрацією інтерстиціальної тканини. Це може бути спричинено факторами, що погіршують нирковий кровотік, наркотиками, ендогенними та екзогенними токсинами та імунологічними реакціями.
Симптоми
Вони залежать від етіологічного фактора та інтенсивності змін ниркових канальців та інтерстицію. При гострому інтерстиціальному нефриті, спричиненому ендогенними або екзогенними токсинами, або при інфекційних захворюваннях, симптоми ураження нирок зазвичай виникають з самого початку захворювання, тоді як при гострому інтерстиціальному нефриті внаслідок гіперчутливості до препарату симптоми можуть з’являтися відразу після прийому препарату або лише після прийому препарату. через деякий час (зазвичай через кілька тижнів) після їх прийому. У разі гострого імунологічного інтерстиціального нефриту у пацієнтів діагностують:
- лихоманка
- висип
- болі в суглобах
Крім того, вони виявляють еозинофілію периферичної крові, біохімічні особливості ураження печінки, підвищену концентрацію креатинінемії та сечовини та гострий метаболічний ацидоз. Ниркові симптоми цього типу нефриту можуть включати помірну протеїнурію, гематурію, ролерурію та лейкоцитурію, а також олігурію або анурію. Варто пам’ятати, що зазвичай після закінчення дії збудника гострого інтерстиціального нефриту всі симптоми нефропатії зникають.
Діагностика
Діагностика гострого інтерстиціального нефриту, як правило, проста, і лише деяким пацієнтам для діагностики потрібна біопсія нирки. Захворювання слід диференціювати від гострого гломерулонефриту та від гострого пієлонефриту.
Лікування
Лікування гострого інтерстиціального нефриту є причинно-наслідковим. Наприклад, якщо є підозра, що це спричинено ліками, які приймає пацієнт, ці ліки слід припинити. Короткочасне введення глюкокортикоїдів рекомендується при гострому імунному інтерстиціальному нефриті.
Рекомендована стаття:
Нирки: будова та функції2. Хронічний неінфекційний інтерстиціальний нефрит
Хронічний неінфекційний інтерстиціальний нефрит - це захворювання, що характеризується наявністю клітинних інфільтратів в інтерстиціальній тканині, що призводять до фіброзу та руйнування ниркових структур.
Причини
Причини запалення цього типу включають:
- метаболічні порушення, такі як, наприклад, діабет, гіперкальціємія, гіперурикемія
- отруєння важкими металами, наприклад, свинцем, кадмієм
- такі препарати, як парацетамол, похідні саліцилової кислоти, солі літію або циклоспорин А
- імунні реакції, що виникають, наприклад, у пацієнтів після трансплантації нирки
Симптоми
Перебіг захворювання протягом багатьох років протікає безсимптомно. Початкові симптоми включають поліурію, ніктурію та порушення концентрації сечі. Крім того, пацієнти з хронічним інтерстиціальним нефритом дуже сприйнятливі до бактеріальних інфекцій, а це означає, що у них часто розвивається бактеріальний пієлонефрит. Розвиток інфекції прискорює прогресування нефропатії.
Діагностика, дослідження
Діагностика хронічного інтерстиціального нефриту дуже складна через те, що багато пацієнтів приховують постійний прийом знеболюючих препаратів. Важливо ретельно взяти анамнез та провести діагностичні тести, щоб виявити можливі порушення обміну речовин. Захворювання диференціюють від хронічного (бактеріального) пієлонефриту та хронічного гломерулонефриту.
Лікування
Лікування ґрунтується на видаленні збудника захворювання, боротьбі з супутніми інфекціями
бактеріальні захворювання нирок та гіпертонія.
Діабет пошкоджує нирки
джерело: Lifestyle.newseria.pl
3. Інтерстиціальний нефрит інфекційної етіології
Інфекційний інтерстиціальний нефрит - це захворювання, при якому запалення відбувається в інтерстиціальній тканині нирок. Вони викликані або висхідними інфекціями сечовивідних шляхів, або інфекціями, що передаються через кров.
Причини
Найпоширенішими збудниками, відповідальними за бактеріальні інфекції сечовивідних шляхів, є кишкова паличка, синьогнійна паличка, вульгарний протей та клебсієла. Крім того, розселенню бактерій сприяє ішемія нирок, деякі метаболічні порушення, такі як діабет або подагра, надмірне використання нестероїдних протизапальних препаратів та використання імунодепресантів. Інфекції призводять до порушення функції ниркових канальців та пошкодження ниркової паренхіми, що призводить до її фіброзу та утворення рубців. Варто пам’ятати, що гострі інфекції можуть призвести до гнійників, розташованих між корою та сосками, тоді як хронічні інфекції призводять до повного фіброзу нирок.
ГОСТРО-ХРОНІЧНИЙ РЕЖИМ НИРКИ
Симптоми гострого пієлонефриту
Характерними є лихоманка з ознобом, дизурія, болючість і біль у поперековій області. Симптоми у дітей можуть бути незвичними - спостерігається лихоманка, болі в животі і голові, нудота і блювота. Варто пам’ятати, що гострий пієлонефрит може призвести до розвитку множинних абсцесів нирок або периренальних відділів та розвитку важкого сепсису.
Симптоми хронічного пієлонефриту
Варто з самого початку пам’ятати, що хронічний пієлонефрит розвивається лише у пацієнтів із змінами в сечовивідних шляхах, що перешкоджають відтоку сечі. Симптоми, як правило, неспецифічні і включають:
- загальна слабкість
- головний біль
- нудота
- втрата ваги
- болі в попереково-крижовій області
Крім того, бувають субфебрильна температура або лихоманка та артеріальна гіпертензія. Якщо усунути перешкоду відтоку сечі не представляється можливим, розвивається гідронефроз або піонефроз, що призводить до повного зникнення ниркової паренхіми та розвитку уремії.
Діагностика, лікування
Діагностика гострого та хронічного пієлонефриту базується на детальному анамнезі та діагностичних тестах, таких як аналіз крові, аналіз сечі, УЗД, урографія та комп’ютерна томографія. Не слід забувати про проведення обстеження простати у чоловіків та гінекологічне обстеження у жінок.
- Аналіз крові - для гострого пієлонефриту це характерно для прискореного падіння еритроцитів і збільшення кількості білих клітин. У пацієнтів з хронічним пієлонефритом спостерігається анемія та збільшення рівня креатиніну та / або сечовини. Крім того, можуть спостерігатися порушення концентрації сечі та особливості канальцевого ацидозу
- Дослідження сечі - наявність лейкоцитурії свідчить про запалення в сечовивідних шляхах, тоді як білі кров’яні клітини вказують на пієлонефрит. Помірно важка еритроцитурія виявляється як при гострому, так і при хронічному пієлонефриті. Крім того, присутня протеїнурія невелика і має переважно трубчастий характер.
- Ультразвукове дослідження (УЗД) особливо корисне при діагностиці хронічного пієлонефриту. Дослідження показує скорочення контурів нирки, стоншення кори нирки та спотворення бязово-мискової системи в результаті руйнування сосочка нирки та наявності рубцевої тканини.
- Урографічне дослідження - це обстеження не виявляє особливо характерних особливостей у випадку гострого пієлонефриту, тоді як у випадку хронічного пієлонефриту спостерігаються спотворення контурів та фіало-тазової системи та нерівномірне витончення кори.
Рекомендована стаття:
Інтерстиціальний нефрит: причини, симптоми та лікуванняПієлонефрит диференціюють від первинних або вторинних гломерулопатій, раку сечовивідних та статевих шляхів та захворювань живота, таких як апендицит, панкреатит та запалення жовчного міхура.
Лікування: У разі гострого запалення сечовивідних шляхів найважливішим є усунення причин, що перешкоджають відтоку сечі, або факторів, схильних до інфекцій сечовивідних шляхів. Важливо, щоб вибір антибіотика базувався на визначенні збудника організму та його сприйнятливості до різних антибіотиків. Як правило, похідні ко-тримоксазолу, амоксициліну або хінолону застосовують протягом приблизно 5-7 днів. Не слід забувати, що при підборі та дозуванні антибіотика слід враховувати ступінь дисфункції видільної функції нирок і виключати можливу гіперчутливість до цих препаратів.
Лікування хронічного пієлонефриту є причинно-наслідковим. У разі інфекції підбір антибіотика повинен здійснюватися на основі результату антибіотиків, а лікування слід продовжувати до зникнення всіх симптомів. Крім того, не слід забувати про лікування артеріальної гіпертензії інгібіторами конвертази, сартанами та недигідропіридиновими блокаторами кальцієвих каналів. При наявності анемії застосовують еритропоетин.
Прогноз:
З усуненням факторів, що сприяють розвитку пієлонефриту, прогноз хороший, за умови раннього введення антибактеріального лікування. У решти пацієнтів хвороба може затягнутися і призвести до поступового зменшення активної ниркової паренхіми та розвитку уремії. Прогрес нефропатії можна уповільнити, лікуючи загострення запалення та гіпертонії, а також уникаючи порушень рідини та електролітів та обмежуючи споживання білка.
-waciwoci-jaka-jest-rola-kwasu-foliowego.jpg)
