Трепанація черепа - це нейрохірургічна процедура, для якої найчастіше кваліфікуються пацієнти з діагнозом внутрішньочерепна гематома. Трепанація дозволяє видалити його в рідкому вигляді. Цей метод також використовується для введення датчика для вимірювання внутрішньочерепного тиску. Іноді проводять і трепанацію скаутів.
Трепанація черепа передбачає створення отвору, який оголює мозкові оболонки та мозок. Це дозволяє дістатися до порожнини черепа. Отвори в кістці свердлять рукою або електродрилем, що називається трепаном.
Слово «трепанація» походить від грецького trypanum і означає «муштра».
Трепанація черепа проводиться насамперед у разі гематоми головного мозку. Така декомпресія зменшує ризик рецидиву гематоми та зменшує тиск на делікатну мозкову тканину. При деяких захворюваннях (наприклад, при гідроцефалії або набряку мозку) через отвори, утворені в результаті трепанації, вводять спеціальні катетери, які вимірюють внутрішньочерепний тиск.
Розвідувальна трепанація
Дослідницька трепанація передбачає проробку декількох отворів для трепанації, щоб визначити причину недуг. Це проводиться терміново, наприклад, у разі раптового погіршення самопочуття пацієнта разом із особливостями проникнення в мозок.
В ортопедії трепанація довгих кісток, хребців та малого тазу є початковою стадією продуктивних операцій на кістках, а в стоматології проводиться трепанація зубів, щоб відкрити камеру зуба при запаленні або гангрені пульпи.
Показанням до трепанації є не лише підозра на перелом черепа, а й, наприклад, раптова поява парезу, розладів мови чи чутливості та асиметрії зіниць. Трепанація скаута проводиться також при підозрі на перелом черепа. Під час дослідницької трепанації в черепі просвердлюється кілька отворів, і він просвердлюється у лобовій, тім’яній та скроневій областях. Якщо причина нездужання не виявлена, робляться додаткові отвори. Після операції іноді залишають дренажі, щоб зменшити ризик повернення гематоми.
Ускладнення трепанації черепа
Можливими ускладненнями після трепанації черепа є:
- утворення внутрішньомозкової гематоми
- розвиток гострої епідуральної або субдуральної гематоми
- гіпоксія
- набряк мозку
- менінгіт
- субдуральна емпієма
- інфекція операційної рани
Процедури трепанації черепа проводились у Південній Америці ще близько 400 р. До н. Е., Але тоді операцію вижив лише кожен третій пацієнт. В епоху інків рівень виживання зріс до 80-90 відсотків. Пацієнтами були переважно чоловіки з травмами голови внаслідок бійок. Хірурги того часу обійшли кровоносні судини і виявили тверду мозкову оболонку просто під черепом. Вони часто видаляли частину черепа пацієнта та оперували його мозок. Пацієнтам знеболювали коку, тютюн або пиво.
.jpg)
