Експерти прогнозують, що нас чекає хвиля нових пандемій. Необхідність дотримуватися соціальної дистанції полягає не лише у відсутності масових заходів, а й у відповідній дистанції при проходженні один одного, наприклад, на тротуарі. Проблему помічають не лише міські активісти, а й містобудівники. Останні задаються питанням, наскільки тривала пандемія змінить тенденції у проектуванні більших міських просторів.
Після того, як пандемія закрила нас у чотирьох стінах, пандемія залишила порожніми міські площі та простори, що колись були мітингами. Наш світ зменшився до спалень та робочих місць.
У 21 столітті вже з’явились ГРВІ, МЕРС, Ебола, пташиний грип, а зараз і Covid-19. Якщо ми насправді вступили в епоху пандемії, як ми можемо спроектувати наші міста так, щоб зовнішній простір не став зоною заборони руху, а безпечним і жвавим місцем?
Міста люблять пастки смерті
Міста пройшли довгий шлях боротьби з хворобами.Раніше вони були місцем, де тривалість життя через забруднення була значно нижчою, ніж у сільській місцевості.
"Міста в минулому були смертними пастками", - каже науковий журналіст і автор книги "Лихоманка і пандемія" Соня Шах. - Швидке зростання під час промислової революції забруднило вулиці, і Лондон та Нью-Йорк стали осередками небезпечних захворювань, таких як холера. Результатом став винахід, який змінив наше життя: каналізаційна система.
Автори доповіді з теорії каналізаційних систем від 1840 р. зазначив, що каналізаційній системі вдалося зменшити смертність від легеневих захворювань в англійських містах на 50%.
В останні роки тенденції дизайну громадських приміщень знову зосереджуються на аспекті охорони здоров’я. Пріоритетом є створення пішохідного простору, а також велосипедистів та бігунів. Зелені насадження та їх оздоровчий вплив на мешканців також були одним з найважливіших аспектів, які враховували планувальники.
Важливим був також швидкий транспорт. Міста зосереджують більшість наших напрямків для подорожей: робоче місце, офіси, магазини, лікарні та будинки. Хороша доступність, однак, виявилася двосічним мечем, він дозволяє потенційно швидше поширювати інфекційні хвороби, прекрасним прикладом яких є Covid-19.
За словами Ребекки Кац із Центру глобальної науки та безпеки в галузі охорони здоров’я, у 2050 р. 68% населення житимуть у містах. Це означає, що тиск на місця, підготовлені до пандемії, буде лише посилюватися.
Не всі міста однаково вразливі
Багаті міста, які орієнтуються на зелений та стійкий транспорт, такі як Копенгаген, краще підготовлені до спалаху захворювання. Ефективна їзда на велосипеді означає, що менше людей користуються потенційно небезпечними, в надзвичайних ситуаціях епідемії, громадський транспорт і великі зелені насадження дозволяють тримати соціальну дистанцію. Перебування в повітрі одночасно дозволяє підтримувати душевну рівновагу та фізичну активність.
Однак ситуація виглядає зовсім інакше в густо забудованих містах і водночас з поганою інфраструктурою, такою як Бангладеш чи Найробі.
Наскільки легко в таких місцях може розвинутися епідемія хвороби, яка не дає ранніх симптомів, показала спалах Еболи 2014-2016 років у Західній Африці. Найбільше постраждали міста з поганими системами водопостачання та поганими санітарними спорудами.
Проблема відстані
З густонаселеними містами, навіть тими, що мають величезний центральний парк, наприклад, Нью-Йорк, жителям важко дотримуватися безпечної відстані пішої прогулянки.
У деяких європейських мегаполісах (Відень, Берлін) влада вирішила обмежити кількість смуг руху на дорозі і тимчасово запровадила там пішохідний та велосипедний рух.
Це не тільки допомагає тримати дистанцію, але й стимулює більші фізичні навантаження. Можливість безпечно переходити від однієї точки до іншої спонукає вас користуватися власними ногами або велосипедом замість громадського транспорту чи власного автомобіля.
Зелень у місті пандемії
Зелені міста не тільки мають майбутнє з екологічних причин. Як показала поточна пандемія, парки та сквери забезпечують перепочинок тим, хто замкнений у чотирьох стінах і потребує контакту з природою. Без цього погіршується не тільки фізичне здоров’я, а й психічне здоров’я.
Як пояснила Маріанті Татарі, архітектор з Амстердама, 20 хвилин на день серед зелені достатньо, щоб підтримувати безпечну душевну рівновагу в умовах тривалої пандемії. Однак у парках є санітарна проблема. Експерти вказують на можливість побудови більшої кількості дозаторів дезінфікуючих засобів для рук.
- Якщо ми припускаємо, що такі пандемії будуть супроводжувати нас частіше, наші міста повинні бути простіше реорганізовані, - каже Йохан Волтьєр з Вестмінстерського університету. - В умовах кризи нам потрібні місця для тимчасового карантину, медичні центри. У громадських будівлях слід будувати більше ліфтів та сходів, щоб через них проїжджало менше людей.
Експерти також зазначають, що міста повинні бути більш самодостатніми, головним чином, коли мова йде про постачання продовольчих товарів. Важливо також думати про пандемію при проектуванні будівель.
Сучасні офісні будівлі неможливо ефективно провітрювати, кондиціонер робить все за нас, і, як показує нинішня криза, можливість відкрити вікно та отримати свіже повітря іноді має вирішальне значення.
Очевидно, у нас є час змінити пріоритети при плануванні розвитку міст. Містобудівники та дизайнери звернуть більше уваги на практичні рішення, які спрацюють у разі пандемії. Вони можуть бути не надто ефектними і помітними, але корисними у повсякденному житті.
Станції дезінфекції рук, прилади для контролю температури та вимірювання, менший рух транспорту, ширші тротуари та більше зелених насаджень можуть бути майбутнім, яке нас чекає.
