Синдром Ніколау - рідкісне ускладнення після внутрішньом’язового введення певних препаратів. Це ятрогенне захворювання, при якому ін’єктована речовина ненавмисно потрапляє в просвіт артерії. Як проявляється синдром Ніколау і як його лікують?
Синдром Ніколау є прикладом ятрогенного синдрому, який є станом, що розвивається в результаті неправильного лікування. Ятрогенна хвороба може бути наслідком як медичних помилок, так і навіть підходу лікаря до пацієнта.
Синдром Ніколау може виникнути, якщо речовина вводиться занадто швидко, під занадто великим тиском, занадто багато або повторно вводиться в ту саму ділянку.
Іноді самонавіювання пацієнта, спричинене словами лікаря, наприклад сильний страх, призводить до симптомів захворювання. У разі синдрому Ніколау вищезазначеною лікарською помилкою є проникнення речовини (кристалів або суспензії), що вводиться внутрішньом'язово - в більшості випадків в сідницю, хоча трапляється, що синдром Ніколау виникає після ін'єкції в суглоб, під шкіру і навіть після склеротерапії - в просвіт артерії.
Симптоми синдрому Ніколау
- сильний біль у місці ін’єкції і навіть по всій сідниці або далі в кінцівці під час або безпосередньо після ін’єкції речовини; у легких випадках лише гіперчутливість шкіри
- блідість шкіри - при введенні в сідницю блідість може також охоплювати іншу сідницю та нижню частину живота та одну або обидві нижні кінцівки
- звуження судин
- емболічні симптоми: відсутність пульсу в периферичних артеріях, на тильних артеріях стопи, підколінних та стегнових артеріях - що призводить до некрозу стопи та гомілки
- охолодження тіла в області, де була зроблена ін’єкція
- синюшне забарвлення шкіри навколо місця ін’єкції, що є ознакою ішемії
- некроз тканин
- кривавий стілець
- гематурія
- неврологічні ускладнення, такі як параліч сідничного нерва, сильний біль уздовж сідничного нерва, що випромінює нижню частину живота та іншу нижню кінцівку
- поперечне пошкодження спинного мозку - особливо у дітей - що призводить до некрозу тканин
Читайте також: Ускладнення після прийому препарату - тепер витрати на лікування пацієнта нестиме проблема ... Постдуральний синдром: причини, лікування Побічна вакцинна реакція (НОП)
Препарати, здатні викликати синдром Ніколау
- такі антибіотики, як пеніциліни, тетрациклін, гентаміцин, стрептоміцин
- кортикостероїди, такі як дексаметазон, параметазон
- антигістамінні препарати, наприклад гідроксизин
- нестероїдні протизапальні засоби, наприклад ібупрофен, диклофенак, кетопрофен
- ліки від епілепсії та нейролептики, наприклад хлорпромазин
- ліки, що містять вісмут - застосовуються, наприклад, для лікування хелікобактер пілорі
- інтерферон альфа
- бупренорфін
- гіалуронова кислота
- місцеві анестетики, наприклад лідокаїн
- вітаміни, наприклад вітамін К, вітамін В
- АКДС-вакцина, тобто проти дифтерії, правця та кашлюку
Діагноз синдрому Ніколау
Зазвичай для діагностики достатньо характерних симптомів, які з’являються відразу після ін’єкції, а часто і під час неї. Підтвердженням буде:
- аналіз крові, який показує лейкоцитоз, тобто збільшену кількість лейкоцитів, але з нормальним рівнем еозинофілів
- Магнітно-резонансна томографія - показує значний набряк і запалення тканин навколо місця ін’єкції
- відсутність пульсу в периферичних артеріях
Лікування та прогноз при синдромі Ніколау
Синдром Ніколау може призвести до летального результату протягом декількох днів, навіть годин. Якщо ви підозрюєте, що це сталося, спочатку і, якщо можливо, негайно припиніть ін’єкцію та вийміть голку з тіла. Лікування полягає у видаленні некротичних вогнищ, призначенні знеболюючих та стероїдних мазей. У кращому випадку рана заживе, шрам залишиться, але кінцівка відновиться. Розширений некроз вимагає хірургічного втручання, ампутації або трансплантації. Також вводяться пентоксифілін, який збільшує кровотік, і антикоагулянт гепарин. Однак часто доводиться застосовувати інтенсивне протишокове лікування.
Варто знатиПро що повинен пам’ятати лікар, щоб запобігти синдрому Ніколау
- ввести голку у верхній зовнішній квадрант сідниці
- голка повинна бути відрегульована по довжині до ваги пацієнта так, щоб вона потрапляла в м’яз; Перед початком прийому препарату слід провести аспіраційний тест, щоб підтвердити правильне положення голки
- в одній ін’єкції ми вводимо максимум 5 мл рідини, а якщо потрібно більше, другу ін’єкцію потрібно зробити в іншому місці або повністю відмовитись від цієї форми введення препарату
